Мефодій Буслаєв. Таємна магія Депресняка

Для кохання рідкісні зустрічі радше свято, ніж перешкоди. Вони підгодовують уяву. Чим рідше людину бачиш, тим простіше її любити. Зайвим спілкуванням можна лише зіпсувати.

З тими, кому боляче, не сперечаються. Біль, як фізична, і душевна, позбавляє людини здатності мислити тверезо.

Все, що відбувається між двома, – нормально. Ненормально — це коли третій починає пхати носа.

— На мою думку, ти все ускладнюєш. Смішно, що іншим ми даємо поради, яких не слідуємо самі. - Хіба? Я так гадаю. А ще я боюся надто сильних почуттів. Точніше не сильних, а неконтрольованих.

Ось це я розумію: ненависть! Коли така ненависть, так і любові ніякої не треба!

Моральність падає один раз, зате нескінченно.

Назбирати валізку образок і до певного часу тримати її в шафі - це для будь-якої дівчини свята справа.«Я всім прощаю, але все записую» – такий їхній девіз.

Не підходь, гидка! Я жахливо небезпечний! У мене чорні мереживні труси по карате! Бійся мене! Мій дідусь плювався отрутою! Моя бабуся була психопаткою! У мене ноги по вуха у крові!