Ми, боги

Спробувати все, випробувати все, зібрати відомості, не користуватись минулим досвідом чи досвідом інших, і довіряти лише собі.

У погляді іншої людини ми насамперед шукаємо власне відображення.

Дуже небагато людей здатні самі зрозуміти те, що відбувається. Вони повторюють те, що говорили їм батьки, потім вчителі у школі, те, що вони бачили у вечірніх новинах. Нарешті, вони переконують себе, що це їхня власна думка, яку вони із жаром захищають, якщо їм суперечать. Однак вони могли б самі подивитися і подумати, щоб побачити світ таким, яким він є насправді, а не таким, як його хочуть їм показати.

Жінку залучають у чоловіка ті ж якості, які вона не зможе виносити через кілька років.

Наші страхи викликаються здатністю подумки вирушати у майбутнє … не думати про майбутнє – значить зменшувати свою тривогу.

М'яз, який не працює, атрофується. Адже хоробрість це м'яз, незалежність це м'яз, амбітність це м'яз.

У нестійкому світі шматочок гарного торта, по крайнього заходу, є незаперечним задоволенням.

Діти не визнають болю. Вони хочуть жити у шоколадному світі. У вигаданому світі утопії, як Пітер Пен. Але синдром Пітера Пена - це психічне захворювання людей, які не хочуть розлучатися з дитинством. Таких людей поміщають до лікарні. Тому що сенс всесвіту і траєкторії душ полягає не в тому, щоб залишатися дитиною, а в тому, щоб дорослішати... А бути дорослим означає приймати темні сторони світу і себе теж.

Не можна постійно жити у страху. Іноді треба повірити та ризикнути.

Хороший гравець той, хто вміє вигравати із поганими картами.