Напередодні

Всі враження різко лягали їй у душу; нелегко давалося їй життя.

Її душа і розгорялася і згасала самотньо, вона билася, як птах у клітці, а клітини не було: ніхто не стискав її, ніхто її не утримував, а вона рвалася і нудилася.

Трапляється, що людина, прокидаючись, з мимовільним переляком запитує себе: невже мені вже тридцять... сорок... п'ятдесят років? Як це життя так скоро минулося? Як це смерть так близько насунулася? Смерть як рибалка, який упіймав рибу в свою мережу і залишає її на якийсь час у воді: риба ще плаває, але мережа на ній, і рибалка вихопить її — коли захоче.

Серце в неї було дуже любляче і м'яке: життя її швидко перемело.

Я й не підозрювала, що в мене сумний вигляд. Я думаю, це тому, що я одна, все одна, з усім моїм добром, з усім моїм злом. Нема кому простягнути руку. Хто підходить до мене, того не треба; а кого б хотіла... той іде повз.