Одинокість в мережі

Будь мудрішим за інших і не показуй їм цього…

Людям хочеться іноді розлучитися, щоб мати можливість тужити, чекати та радіти поверненню.

Повільно поширюється зсередини - з околиць, а може, і з самого серця - тепло. А потім легкий смуток, що ледве стискає горло. І одразу ж радість. Радість така дика, що навіть хочеться плакати. І слідом якесь надприродне натхнення. А потім лагідне все, що триває і триває хвилювання. І над усім домінує бажання торкнутися. Усього на мить, і найкраще губами. Так! Це саме те. Це ніжність.

У розпал депресії ти зовсім млявий і тобі не хочеться навіть перерізати собі вени. Ти ходиш або лежиш, ніби в бетоні, що схоплюється.

Тієї ночі я зрозумів, чому батько пив, коли померла мама. Тієї ночі горілка була як кисень. Знову можна було дихати.

Я вдячний тобі. Дякую тобі з усією серйозністю та з незмінним легким хвилюванням за те, що ти є. І через те, що я можу бути.

Важко бути тільки знайомим людини, про яку ти знаєш, що вона без вагань віддасть тобі, якщо в цьому буде необхідність, власну нирку.

Статистика не бреше. Брехають тільки статистики.

Він навчив мене, що слід підкорятися своїм бажанням, як вони приходять, і нічого не відкладати на потім.

ВІН: Привіт. Як я радий, що ти є. Я чекав тебе. Чекати. Чи не те ж саме, що нудьгувати? ВОНА: Ні. Для мене немає. Коли я чекаю, я не прокидаюся о 5—й ранку, відмовляючись від найкращих снів. І не приходжу на роботу, коли ще нема семи. Коли я чекаю, молоко не здається мені несмачним. А коли сумую, так.