Останнє бажання

- А тобі не здається, - усміхнувся він, - що моя невіра в сенс такого трансу заздалегідь перехерює його доцільність? - Не здається. І знаєш чому? - Неннеке нахилилася, зазирнула йому в очі, дивно посміхнулася. – Тому що це був би перший відомий мені доказ того, що невіра має якусь силу.

Мені відомо моє Призначення, яке крутить і крутить мною, як смерч. Моє Призначення? Воно йде за мною слідом, але я ніколи не озираюсь.

Зло це зло. Менше, більше, середнє — все одно, пропорції умовні, а межі розмиті. Я не святий пустельник, не тільки одне добро творив у житті. Але якщо доводиться вибирати між одним злом та іншим, я волію не вибирати взагалі.

Люди люблять вигадувати страх і страхи. Тоді самі собі вони здаються не такими потворними і жахливими. Напиваючись до білої гарячки, обманюючи, крадучи, викльостуючи дружин віжками, моря голодом стару бабку, четвертуючи сокирами спійману в курнику лисицю або обсипаючи стрілами останнього єдинорога, що залишився на світі, вони люблять думати, що жахливіше і потворніше їх зорі по хатах. Тоді вони легшають на душі. І їм простіше жити.

Він із соромом і жалем зазначив, що ображений на неї – адже вона перестала бути мрією – і що він ніколи не вибачить собі цього жалю.

Не може бути правилом те, з чого є винятки.