Пілон. На стику світів

Сумна історія світу, що загинула від хвороби. Навіть не знаю, що страшніше, стати зомбі чи померти від зомбі.

Смерть змінює людей не лише зовні. Я чув, що людина з кожною смертю ніби повертається назад у часі і чим більше часу минуло з останньої смерті, тим помітніше це відбувається. Але я думав це лише чутки…

— Знаєте… — сказав Selerian, — адже ми, люди зовнішнього світу, схожі на Богів для всіх цих… Ну які в Пілоні живуть… — Ти хотів сказати місцеві? Ну ти в чомусь маєш рацію... — відповів я. — Як на мене, ми нічим від них не відрізняємося… — сказав Інтурист, — Єдина відмінність того, що ми безсмертні. Про інкарнацію я мовчу, це не рахується. — До всього іншого, ми лише гравці… — додав Велес своїм штучним голосом. — Хоч і потрапили сюди не по своїй волі. — Навіть якщо ми творці цих світів? - Запитав Selerian. — Навіть якщо так… — відповів Інтурист.