Після балу

Так, ти не така, як я, а я не такий, як ти, але тому ми підходимо один одному. Ми різні, але ми схожі. Якось ти сказала мені, що я роблю тебе гіршою. А ти робиш мене краще. Я знаю, ти теж це відчуваєш, Тесса. Так, я ні з ким не зустрічався до тебе. Ти змушуєш мене хотіти бути чиїмось, хотіти бути кращим. Я хочу, щоб ти вважала мене гідним себе, щоб ти хотіла мене так само, як і я тебе. Я хочу сперечатися з тобою, навіть кричати, поки один із нас не визнає, що ми не маємо рації. Я хочу змушувати тебе сміятися та слухати твої міркування про класику. Просто… ти мені потрібна. Я знаю, що буваю жорстоким іноді... добре, завжди, але це тільки тому, що я не знаю, яким ще можна бути. — Він переходить на шепіт, очідико горять. — Я був таким дуже довго. І я не хочу більше бути таким. З того часу, як зустрів тебе.

Всі ці обійми, поцілунки, усмішки, сміх,«я люблю тебе», секс, плани на майбутнє - все це згоріло нахрен без усякої праці.

Так буває, що слідом за однією краплею, що вилилася з пляшки, вміст її виливається великими струменями, так і в моїй душі любов до Вареньки звільнила всю приховану в моїй душі здібність кохання.

Ми нічого не говорили про кохання. Я не питав ні її, ні себе навіть про те, чи вона любить мене. Мені достатньо було того, що я її любив. І я боявся тільки одного, щоб щось зіпсувало мого щастя.

Якби я знав те, що він знає, я розумів і те, що я бачив, і це не мучило б мене.