Поглянь на мене

Вся річ у тому світі, в якому я живу. Світ видінь, надій, уяви та спогадів. Там я щаслива.

Ніколи не приймайте як належне, що люди дивляться вам у вічі, ви не розумієте, як вам пощастило. Насправді — ні, забудьте про везіння, ви не уявляєте, наскільки важливо, що вас дізнаються, навіть якщо на вас дивляться сердито. Ось коли на вас не звертають уваги – ось тоді треба бити на сполох.

У мене і так достатньо тривог та болю, і я не хочу поповнювати цю колекцію.

Тільки діти точно знають, що відбувається у світі. Вони бачать більше, ніж дорослі, вірять у більше, вони чесні і завжди, завжди скажуть вам, що на вас чекає.

Але потім я зрозумів, що щодня, кожну секунду я думав про неї і посміхався, значить, зустріч з нею, знайомство з нею і, головне, любов до неї були найбільшим добром у моєму житті.

Неважливо, в якій точці земної кулі перебуваєш, бо головне — де ти мешкаєш у своїх думках... Там я щаслива.

Але такі уроки життя: їх отримуєш, коли не чекаєш і зовсім не хочеш.

Є люди, які не обіймаються без кінця і не грають з тобою у різні ігри, але все одно люблять тебе. Вони просто не знають, як це сказати.

Де б ти не був, тобі завжди потрібний найкращий друг.

Якщо віддаєш комусь частинку свого серця, то ця людина починає повністю позичати твої думки і ні для чого іншого вже не залишається місця.