Скажи мені, що ти любиш мене

Розлука та повернення — але чи повертаємось ми насправді? У мертвих є одна-єдина перевага перед живими, каже Ніцше: їм не доведеться більше вмирати.

Щастя належить безстрашним.

Вона сміється! Хіба не стало раптом світлішим скрізь і всюди?

... Між іншим, квіти осені більш строкаті і світяться, ніж у літа, і вмирають вони раніше...

Обійми мене міцніше, кохана, обійми мене, тому що іноді мені робиться страшно від повноти почуттів, настільки вони для мене знову; можна подумати, що вантаж важчий за сам корабль і тепер їх зносить у відкрите море. Безглуздий це страх і взагалі ніякий це не страх, просто кохання накопичилося стільки, що вечорами від неї майже зовсім темніє в очах і все довкола затягується тінями - ось скільки в мені схиляння!

Кохай мене. Скажи мені, що любиш мене, я через це роблюсь краще.

Ніхто не живе без втрат; кому і знати це краще за мене. Але ніхто не живе, щоразу не починаючи все спочатку; і це мені також відомо. Я це знаю і відчуваю, і це відчуваю завдяки тому, що є ти.

Нічого не роби поспіхом, нічого не бійся і ні на що не досадуй. Ми тільки починаємо, вони досі здивуються!