Смирительная сорочка (Міжзоряний блукач)

Деколи мені здається, що історія чоловіка — це завжди історія його любові до жінки.

Сильні уми ніколи не бувають слухняними.

Я навчився страждати пасивно.

Бути розумово здоровим – отже, бути здатним забувати. Вічно пам'ятати — значить бути схибленим, одержимим.

Я пам'ятаю незліченних жінок, з яких вона виникла — єдина жінка.

Дух - ось реальність, яка не гине. Я дух, і я існую.

Я, як усі покоління філософів переді мною, знаю жінку такою, якою вона є, знаю її слабкості, посередність, нескромність і нечесність, її ноги, які вросли в землю, і очі її, які ніколи не бачили зірок. Але — залишається вічний незаперечний факт:«Її ноги прекрасні, її очі прекрасні, її руки і груди — рай, її чарівність могутніша за будь-яке інше, яке коли-небудь засліплювало чоловіків; як магніт, хоче він того чи ні, притягує голку, так, хоче жінка того чи ніні, притягує вона чоловіків».

Смерті немає. Життя - це дух, а дух не може померти.