Свято, яке завжди з тобою

Спогади - теж голод.

— Я зрозумів одне. - Що? — Що треба мандрувати лише з тим, кого любиш.

Коли щось кінчається у житті, чи то погане чи хороше, залишається порожнеча. Але порожнеча, що залишилася після поганого, заповнюється сама собою. Порожнечу ж після хорошого можна заповнити, лише знайшовши щось найкраще.

Найгірше, коли ти розумом розумієш, що більше не можеш дружити з людиною.

Ми добре і недорого їли, добре і недорого пили і добре спали, і нам було тепло разом, і ми любили один одного.

Якщо ти збрехав і зрадив комусь, то зробиш це знову. Якщо з тобою міг хтось так зробити одного разу, то й інший так зробить.

Подорожуй лише з тими, кого любиш.

... вдаючись до брехні тільки заради того, щоб втішити його, я зрозумів, що говорю правду.

Якщо тобі пощастило і ти в молодості жив у Парижі, то де б ти не був потім, він до кінця днів твоїх залишиться з тобою, бо Париж — це свято, яке завжди з тобою.

Я вважав, що любов до картин чи літературних творів друзів мало чим відрізняється від любові до сім'ї і, отже, критикувати їх неввічливо.