Ернест Хемінгуей

Щороку в тобі щось помирає, коли з дерев опадає листя, а їхні голі гілки беззахисно гойдаються на вітрі в холодному зимовому світлі. Але ти знаєш, що весна обов'язково прийде, так само як ти впевнений, що річка, що замерзла, знову звільниться від льоду. Але коли холодні дощі лили не перестаючи і вбивали весну, здавалося ні за що загублене молоде життя. Втім, у ті дні весна, зрештою, завжди наставала, але було страшно, що вона могла і не прийти...

Щастя — чудова річ на світі, і для тих, хто вміє бути щасливим, воно може бути таким же глибоким, як сум.

На світі так багато жінок, із якими можна спати, і так мало жінок, з якими можна розмовляти.

Я завжди працював доти, доки мені не вдавалося чогось досягти, і завжди зупиняв роботу, знаючи, що має статися далі. Це давало мені розгін на завтра.

Не варто думати про те, що гріх, а що не гріх. На світі є про що подумати без цього.

Хотів би я купити собі трохи щастя, якщо його десь продають.

У давні часи часто писали про те, як солодко і чудово померти за батьківщину. Але в сучасних війнах немає нічого солодкого та прекрасного. Ти помреш як собака, без будь-якої причини.

Нема чого роздумувати над тим, що грішно, а що не грішно. Зараз уже про це пізно думати, та ще й гріхами займаються ті, кому за це платять.

Дайте людині необхідне - і вона захоче зручностей. Забезпечте його зручностями — він прагнутиме розкоші. Обсипте його розкішшю - він почне зітхати по вишуканому. Дозвольте йому отримувати вишукане - він зажадає безумств. Обдаруйте його всім, що він забажає - він буде скаржитися, що його обдурили, і що він одержав не те, що хотів.

Двічі нічого не повторюється.