Тринадцята казка

Звикнувши до всіх своїх каліцтв, починаєш забувати, що про це можуть подумати інші.

Звичайні люди — тобто близнюки — шукають родинні душі, закохуються, одружуються. Страждаючи від своєї незавершеності, вони намагаються скласти пару з кимось.

Я пам'ятаю час, коли книги були для мене чимось більш звичайним і водночас більш суттєвим, ніж вони є зараз. У дитинстві вони були для мене всім. Звідси моя туга за втраченим щастям живого та безпосереднього спілкування з книгами. На жаль, подібні втрати непоправні.

По-справжньому мене дратують не правдолюбці, а правда як така. Чому інші з нею так носяться? Хіба хтось знаходив у ній підтримку і втіху, які дарує нам вигадка? Чи допоможе вам правда опівночі, у темряві, коли вітер голодним звіром завиває в димарі, блискавки грають тінями на стінах вашої спальні, а довгі нігті дощу вибивають дріб на шибці? Ні. Коли холод і страх роблять з вас мумію, що застигла в ліжку, не сподівайтеся, що позбавлена ​​крові і плоті правда поспішить до вас на допомогу. Що вам потрібно в такий момент, так це втішна вигадка. Мила, славна, стара добра брехня.

Рішення, прийняті глухої ночі, зазвичай втрачають чинність при світлі дня.

Уміння спритно ховатися втрачає всякий сенс, якщо тебе ніхто не шукає.

У кожного є своя історія.

Емоції мають свій запах чи присмак; можливо, вони передаються від людини до людини у вигляді якихось особливих хвиль.

Іноді я беру з полиці ту чи іншу книгу і навмання прочитую з неї сторінку іншу. Зрештою, читання є таким самим проявом турботи, як дружня розмова. Нехай ці книги недостатньо старі для того, щоб цінуватися виключно за свій вік, і не настільки значні, щоб привернути увагу колекціонерів, але мені подобається їх доглядати, навіть якщо їх зміст так само сумно і прісно, ​​як їх зовнішній вигляд. Яким би нудним не був прочитаний мною уривок, він ніколи не залишає мене байдужою, - адже хтось нині покійний свого часу вважав ці слова гідними того, щоб зберегти їх для нащадків.

На світі надто багато книг, щоб усі їх прочитати за одне людське життя, і тому бажано десь провести межу, заздалегідь обмеживши сферу свого читання.