Війна і мир

Ніщо так не потрібне молодій людині, як суспільство розумних жінок.

Джерело блаженства не поза, а всередині нас...

Залишимо мертвим ховати мертвих, а поки що живий, треба жити і бути щасливим.

Нічого не знайдено,— знову казав собі П'єр,— нічого не вигадано. Знати ми можемо лише те, що нічого не знаємо. І це найвищий ступінь людської премудрості.

Він глянув на неї, і серйозна дивина виразу її обличчя вразила його. Обличчя її говорило:«Навіщо питати? Навіщо сумніватися, чого не можна не знати? Навіщо говорити, коли не можна словами висловити те, що відчуваєш?»

Мені що треба, я просити не стану, сам візьму.

Костюми французькі, думки французькі, почуття французькі! Ви ось Метив'є в заший вигнали, бо він француз і негідник, а наші пані за ним повзком повзають. Вчора я на вечорі був, так з п'яти пань три католички і, за дозволом тата, у неділю по канві шиють. А самі мало не голі сидять, як вивіски торгових лазень, із дозволу сказати. Ех, подивишся на нашу молодь, князю, взяв би стару палицю Петра Великого з кунсткамери, та російською б обламав боки, вся б дур сскочила!

Все, всіх любити, завжди жертвувати собою для любові, означало нікого не любити, означало не жити цим земним життям.

Мене вважають злою людиною, я знаю, — і нехай! Я нікого не хочу знати, крім тих, кого люблю; але кого я люблю, того люблю так, що життя віддам, а решту передавлю всіх, коли стануть на дорозі.

Я помер - Я прокинувся. Так, смерть – пробудження!