Золоті яблука сонця

Такий був славний дзвінкий морозець, навіть пощипував носа, і в грудях ніби ялинка горіла: при кожному зітханні то спалахували, то гасли холодні вогники і колкі гілки покривав незримий сніг.

У них [дітях] стільки палкості, жадібного інтересу до всього! Напевно, цього мені найбільше не дістає у дорослих людях — дев'ятеро з десяти вже охолоніли, стали байдужими; ні свіжості, ні вогню, ні життя в них не лишилося.

А коли робиш інших щасливими, і сам стаєш майже щасливим.

Я пішов і пристрелив підступну бестію — телевізор. Це Медуза — щовечора своїм нерухомим поглядом перетворює на камінь мільйони людей, це сирена — співає, і кличе, і обіцяє так багато, а дає мізерно мало... але я завжди повертався до неї, повертався і сподівався на щось до останньої. хвилини, і ось – бац!

Дивлячись на його спокій, вони іноді, сама того не бажаючи, виходила з себе, але тут же пригнічувала в собі безглузду агресію, розуміючи, що злитися на нього — це все одно, що ображатися на природу за те, що вона в кожний персик вклала по кісточці.