Мотивуючі цитати

А цей дурень незвичайний. Сидить собі вдома, книжку читає, або до папки з мамкою пеститься — раптом, ні з того, ні цього, в ньому серце загориться. Біжить, земля тремтить. До якої справи з підходцем би підійти, а він на нього прямо лізе; яке слово зовсім би забути треба, а він його й ляпне.

Наразі вчені займаються розробкою карти людського мозку. Можливо, це буде найдокладніша карта з будь—коли створених. Мільйони нейронів утворюють трильйони сполук. На перший погляд, вони здаються зовсім випадковими, але в них немає нічого випадкового. Усі вони поєднуються за особливою схемою, виконуючи свою функцію. Ці зв'язки визначають нас: що ми любимо, що ненавидимо, що кажемо, що робимо. Ми тільки почали вивчати межі можливостей мозку, як далеко вони поширюються, як глибоко йдуть. Але ми знаємо, що кожен зв'язок має значення. Кожне з'єднання важливе. Якщо одне з них розірвано, значить, нанесено якесь пошкодження. Системазв'язків змушує нас діяти, вибирати та здійснювати вчинки. Іноді начебто проти нашої волі, але це зовсім не випадковість. Це мапа нас самих. Ми всі намагаємося зрозуміти самих себе. Збираємо головоломку, тоді всі з'єднання працюють, коли всі шматочки зібрані.

— Місіс Хадсон, повернусь пізно, можливо, захочу їсти. — Я домовласник, дорогий, а не хатня робітниця. — Щось холодне підійде!

Я хочу поділитись теорією, яку нещодавно створив. Я займався класифікацією біологічних видів і дійшов висновку, що ви не ссавці. Адже всі тварини планети Земля інстинктивно пристосовуються, знаходять рівновагу із середовищем проживання, але... людина не така. Зайнявши якусь ділянку, ви розмножуєтеся, доки всі природні ресурси не будуть вичерпані. Щоб вижити, вам доводиться захоплювати все нові та нові території. Є один організм на Землі зі схожою звичкою. Знаєте, який? Вірус. Людство — це хвороба, ракова пухлина планети, а ми — ліки.

Злодійство носить багато масок, і найнебезпечніша — маска чесноти.

У будинку Сугіко вважалося само собою зрозумілим, що я поводитимуся як найнормальніший хлопчик. І я починав грати роль«нормального хлопчика», до якої моє серце зовсім не лежало. Приблизно тоді я зрозумів одну річ: коли я виявляю оточуючим свою справжню суть, вони вважають це лицедійством, коли ж я розігрую перед ними спектакль, люди вважають, що я поводжуся природно.

— Ви нікуди не придатний водій, — розсердився я. – Не можете бути обережнішими, так не беріться керувати машиною. – Я обережна. — Як би не так. – Ну, інші обережні, – безтурботно зауважила вона. – А це тут до чого? — Вони поступатимуться мені дорогою. Для зіткнення потрібні двоє. — А раптом вам трапиться хтось такий же необережний, як ви самі? — Сподіваюся, що не трапиться, — сказала вона. – Терпіти не можу необережних людей. Ось чому ви мені подобаєтеся.

Крах останніх надій для в'язня куди страшніший, ніж нескінченне очікування.

Гроші та людей простіше і надійніше отримати, коли тебе вмовляють їх взяти, ніж коли ти просиш про допомогу.

Немає« правильно» та«неправильно»... є лише наслідки твоїх дій.