Альф

У нас кажуть:«Якщо любиш когось, відпусти його. Якщо він до тебе повернеться, то він твій. Якщо його переїде машина, то так і бути».

Як задовбали ці тупі правила: немає кота, не бити посуд, немає кота.

— Я помітив, що ти весь час чиниш, Віллі. — Це тому, що ти весь час щось ламаєш, Альфе. — Добре, що наші хобі доповнюють одне одного!

— Альф, я намагаюся тобі пояснити, що способів зняти з кота шкуру більше за один. - О, ти читав мої кулінарні записи...

Гаразд, подивимося, що там у Віллі в кишені… О Боже, чиясь рука!

Я сидів тихо, мирно. Потім зголоднів. Далі, як у тумані.

[Альф президент] — Альф, як ти думаєш вирішити проблему безпритульних? — Вже вирішив! — Як вирішив? — Для кожного з них будується будинок. — А що ти думаєш робити з безробіттям? — Її вже немає. Усі будують удома! — Може, й війн більше немає? — А кому воювати? Усі бігають, шпалери для нових будинків обирають.

— І не звинувачуй себе. — А я й не звинувачую. — Виходить, ти слухав мене неуважно.

О Боже, ти такий дратівливий у спеку! Не забудь мені нагадати, щоб я не брав тебе з собою на Меркурій!

Я сидів собі тихо, мирно. Потім зголоднів. Далі, як в тумані.