Артур Шелбі

— Артуре, прокинься! Ти не на війні, ти вдома, у родинному колі. - У нас немає сім'ї!

Моя голова як баржа, навантажена вугіллям та залізом. І коли вона нахиляється, вантаж ковзає то до одного борту, то до іншого, і зрештою баржа перевертається. Ось і моя голова, як ця бісова баржа — хитається, хитається і перевертається, і я нічого зробити не можу.

Коли ти спустиш курок, тіло того хлопця складається біля твоїх ніг. Потім їх стає багато, а потім ти й кроку не можеш ступити, щоб вони не пішли за тобою.