Томас Шелбі

— Вдома люди зовсім інші. - В сенсі? — Спокійніше, беззахисніше.

- Ти тепер і стрибки підтасовуєш? А дозвіл на це від Біллі Кімбер отримав? А? Тоді що за справи? Думаєш, нам по зубах і китайці, і Біллі Кімбер? Так у Біллі ціла армія! - Я думаю, Артуре. Це моя робота. Я вважаю. Щоб тобі не довелося.

— Згідним ірландцям та королю потрібна смерть однієї людини. Чому він? — А ти питав, чому у Франції? - Так. - Так треба. - А чому я? - Так треба.

— А хто розповів усі поліції? — Знаєш, Джоне, враховуючи, який я розумний, виходить, що це міг бути тільки я.

— Я більше не чую лопати за стіною... Ти допоможеш мені? - Допомогти з чим? - З усім. З усім цим хаосом, грібаним життям, бізнесом... Я знайшов тебе, а ти знайшла мене — ми допоможемо одне одному.

- Що з вашим носом? - Тобі треба приспати твого брата! — Пробував, він покусав ветеринара.

— За скільки ваш костюм? — Він рахунок закладу... Або він згорить.

— Тепер ми зможемо поховати його по-справжньому у викопаній нами могилі. - Так, на вершині пагорба. Там йому сподобається. За Денні Уізбенга! Щоб ми всі померли двічі.

— Міккі найкращий конюх в Англії. — А ще він дуже любить тринькати гроші. Судячи зі звітів, ти витрачаєш два фунти на місяць на порошки від глистів. — А вам потрібен кінь із глистами? — Коні заражаються глистами через воду. Пустіть у неї золотих рибок і вони з'їдять усі яйця. - Золота рибка? Це ваші циганські штучки? - Бухгалтерські. Золота рибка стоїть пенні.

Ти не ведеш переговорів, коли боронишся.