Боббі Сінгер

— Що це? — Куля, яку я збирався пустити собі у скроню. Щоранку я дивлюся на неї, і думаю: "Може, сьогодні я все пошлю нахрен?". Але я не йду. І не піду. Знаєш чому? Бо тобі обіцяв, що не здамся!

— Треба поговорити із винним. — Можна спробувати, але навряд чи він відповість нам — копи всадили в нього вісім куль.

— Ну, взяли тебе в кордебалет? — Ноги задираю хвацько, а от цицьками не вийшов!

— Та гаразд, Боббі! Нікому не потрібна ця фотографія. — Підтримую. — Мовчати! Ви моє пиво хвилюєте. До того ж, треба мені хоч щось на згадку про ваші жалюгідні морди. — Ха! Приємно, що тут оптимісти!

Пішов геть із моєї власності, доки я тебе так сіллю не набив, що брехатимеш маргаритою.