Сем Вінчестер

- Це небезпечно. Тебе можуть поранити. - Як і тебе. — У яку б ідіотську історію ти не вплутався, я не відпущу тебе одного й крапка. — Я не розумію, чому це ти робиш? — Бо ти ще мій брат.

Я твій брат, Діне. Якщо тобі колись доведеться поговорити з кимось про щось, цей хтось у тебе вже є поруч.

— Ти гадаєш, я забув? Мабуть, все ще ридаєш, коли бачиш по телевізору Рональда Макдональда! — Зате я не боюсь літати! — Літаки падають! - А клоуни вбивають!

- Бла, бла, бла... - Я такого не казав! - А я тебе так чув!

— Що ж ти маєш на увазі під«старий друг»? — Старий друг це той, який не новий.

- Що ти хочеш цим сказати? - Я був сином. І братом, як і ти. Молодшим братом. Я дуже любив свого старшого брата, практично обожнював. І якось я прийшов до нього, і благав стати на мій бік. А Михайло відвернувся від мене, назвав виродком, монстром і в пекло викинув мене. І все лише тому, що я був іншим, я жив своїм розумом.

- Як вона виглядає? - Як бібліотекарка. — Бібліотекарка на твій смак чи мій? — Ну, на ньому був одяг, якщо ти про це.

— Якщо чесно, після всього, що було, ти ставишся до мене так, наче моє місце за дитячим столиком. — Сем, я не вибачатимусь за те, що захищаю тебе. — Отож, що ти робиш, на твою думку? — Пам'ятаєш, що сталося востаннє, коли нам дісталися квитки у першому ряду на шоу Михайла та Люцифера? Я пам'ятаю. Ти помер і потрапив у пекло. І, бачиш, цього разу не Апокаліпсис шукає нас, а ми його. Мені начхати, що буде зі мною, завжди так було. Але мені не начхати на те, що буде з моїм братом. - Дін, ми вирушимо в це місце і врятуємо Джека та маму. Разом. І якщо щось трапиться, ми впораємося з цим разом. А якщо ми помремо... то теж разом.

- Кас? - Можна я його вб'ю? - Я взагалі все чую. - Ні, він нам потрібний живим... поки що. Ось поверне тобі благодать і зробиш із ним усе, що захочеш. - Хочу вбивати його повільно. - Я сиджу всього за крок від тебе!

За нашої роботи смерть — не завжди розставання.