Сем Вінчестер

- Все, ми падаємо! - Це просто зона турбулентності. — Ми все одно розіб'ємось, не треба мене втішати!

— Але якщо ти знаєш, що є зло, то чому не повірити в добро? — Я бачу, що зло робить із добром.

— Примари не можуть з'являтися у певні години дня. — Так, фрики з'являються лише ночами.

Бути людиною означає віддавати свої борги.

- Тяжка нічка? — Ніч весела. Ранок тяжкий.

- Ти не людина, Сем. - На себе подивись!

- Вогонь - єдиний засіб? - Так. - Клас! Витягнути дитину на галявину та підсмажити. Сусіди аплодуватимуть. Точно.

— Знаєш що, старий, я вже ситий по горло твоїми замашками камікадзе. - Який нафіг камікадзе? Я – ніндзя!

— Є якісь припущення? – Якщо чесно, у мене ціла теорія … – Давай, пали. — Я тут подумав про казки... — Яка чарівність! І часто ти про них думаєш?

- А ти з мамою не сваришся? - Не було можливості, мама померла, коли я був немовлям. - Вибач, я не хотіла. - Нічого... ми потім з нею поспілкувалися. І, так, стосунки у нас добрі. - Що? - З нашою роботою - смерть не завжди кінець.