Доктор Джон Ватсон

— Вам не відмовиш у почутті гумору, яке зараз допомагає знизити градус Вашого особистого страждання. Ви нещодавно вийшли заміж за чоловіка на вигляд гідної довіри, який Вас покинув заради нестерпного компаньйона з сумнівною мораллю. Ваш прихід сюди свідчить, що ще не все втрачено і примирення можливе. - Господи, Холмсе. — Все, зрозуміло, я зрозумів завдяки вашим духам. — До чого тут парфуми? — Ну, для мене це інформація, а Вам несуть загрозу. - З чого це? — З того, що я їх дізнався, а ви ні.

- Подружки у вас немає? — Подружки не моя сфера, вибачте, Джоне. - Мм зрозуміло. А дружок є? -... - Це тепер нормально. - Сам знаю. — То дружок є? - Ні.

- Я не наркоман, а споживач. Це допомагає боротися зі нудьгою та активізує роботу мозку. - Це ж убиває! Ти знаєш, Шерлок? — Вживання, що контролюється, не фатальне, а помірність не несе безсмертя.

— Але чужа людина не може ось так просто увійти до школи. — Будь-хто може потрапити куди завгодно, якщо вибере правильний момент.

Ти... ти одного разу сказав мені, що ти не герой. Були часи, коли я навіть думав, що ти не людина. Але дозволь мені сказати, ти був найкращою людиною. Найлюдянішим із усіх. І ніхто ніколи не переконає мене, що ти обманював. Я був такий самотній, і я стільки тобі зобов'язаний. Але, будь ласка, залишилася ще одна річ, ще одна річ, ще одне диво, Шерлок, заради мене, не будь мертвим. Зробиш це заради мене? Просто припини це. Припини.

- Цьому навчають у першому класі, як можна цього не знати! — Якщо я й знав, то вилучив. - Вилучив? — Це [показує на голову] — мій жорсткий диск, де доцільно зберігати лише те, що корисне. Справді корисно. Люди, як правило, забивають його всяким сміттям, яке заважає знайти необхідне.

- Все, Шерлок! Готовишся працювати — подзвони. Я виводжу Мері додому. - Що що? — Мері веде мене додому. - Ось так краще.

— Джоне, ви солдат. Вам потрібен час, щоб звикнути до громадянського життя, і записи в блозі про все, що з вами відбувається, дійсно допоможуть вам. - А нічого не відбувається.

- Ти в мені розчарований. - Гарна дедукція. Так! — Не перетворюй людей на героїв, Джоне, героїв немає. А навіть якби вони були — я з іншої опери.

— У тебе такий гумор?
— Хотів зламати кригу.
— Веселість тобі не личить - лід звичніший.