Доктор Джон Ватсон

— Я тобі казав, не розумь! — Я не можу відкриватись і закриватися, як кран!

- Коли ми домовлялися? - Вчора. - Вчора мене не було вдома, я був у Дубліні! - Не моя вина, що ти не слухав.

- Я знаю, що ти справжній. - На 100%? — Ніхто не може прикидатися таким занудою цілодобово.

- Це було неймовірно! - Ти так думаєш? - Думаю! Надзвичайно, зовсім, дивно! — Зазвичай люди кажуть не так. — А як кажуть люди? —«Пішов до біса!»

– Скажіть, у нього колись були… дівчата, друзі, хоч якісь стосунки? - Я не знаю. - Як це можливо? - Він - Шерлок. Хтось може знати, що діється в цій дивній голові.

- І як він вам? Інший Ватсон у іншому місці? - Розумніше, ніж здається. - Тобто, біса розумний. — Страшенно розумний. — Чому б вам просто не побратися, хлопці? - Грубувато. - Образливо.

- Хочу ковтнути повітря - йдемо гуляти. — Загалом у мене побачення. - Що? — Це коли двоє захоплені та проводять час разом. — А що я запропонував тобі? — Не зовсім... сподіваюся.

— Вам не відмовиш у почутті гумору, яке зараз допомагає знизити градус Вашого особистого страждання. Ви нещодавно вийшли заміж за чоловіка на вигляд гідної довіри, який Вас покинув заради нестерпного компаньйона з сумнівною мораллю. Ваш прихід сюди свідчить, що ще не все втрачено і примирення можливе. - Господи, Холмсе. — Все, зрозуміло, я зрозумів завдяки вашим духам. — До чого тут парфуми? — Ну, для мене це інформація, а Вам несуть загрозу. - З чого це? — З того, що я їх дізнався, а ви ні.

- Подружки у вас немає? — Подружки не моя сфера, вибачте, Джоне. - Мм зрозуміло. А дружок є? -... - Це тепер нормально. - Сам знаю. — То дружок є? - Ні.

- Я не наркоман, а споживач. Це допомагає боротися зі нудьгою та активізує роботу мозку. - Це ж убиває! Ти знаєш, Шерлок? — Вживання, що контролюється, не фатальне, а помірність не несе безсмертя.