Шерлок Холмс

— Ти… Ти ніколи не відчував болю, правда? Чому ти не відчував болю? — Біль відчуваєш завжди, Шерлок, але його не треба боятися. Біль, смуток, втрати, смерть - все це добре, добре. Сперечатись не буду, Шерлок зануда. Сміюся і ридаю. Холмс умирає. Ну, Шерлок, давай, помирай. Одне невелике зусилля і все буде позаду. Мертвим бути добре, Шерлок. Ніхто тебе не дістає.

— Що ми говоримо про збіги? — Всесвіт у окремих випадках лінива.

- Так, але я не більшість. — Скромність — його коник.

- Лестрейде, а що з труною? — Ми зараз у процесі його підняття... — Ясно... На якій стадії процес? Споглядальної?

- Чудово, Андерсен. - Правда? - Так, чудове зображення ідіота.

— Я хочу, щоб ти одягнув оленячі роги. — Є речі, які краще надати уяву.

- Я колишній солдат. Я вбивав людей. - Ти ж був лікарем! — Були погані дні.

— То чому я тут? - Допомогти мені встановити істину. — Я допомагаю вам платити оренду. — Це набагато кумедніше.

Я знаю, що за певних обставин може вбити кожен.

Як завжди, Ватсон, ти дивишся, але не спостерігаєш, тому тобі світ покритий таємницею, а для мене простий і зрозумілий. Жорстка логіка проти романтичних чудасій. Будь-яка дія тягне за собою наслідок. Востаннє поясню: якщо хочеш тримати брязкальце, не кидай його на підлогу.