Доктор Джон Ватсон

[Джону надягають кайданки] Шерлок: Ти теж зі мною? Джон: Так! Виявляється, не можна врізати в носі шефу поліції!

— Здається, місіс Хадсон дізналася про його дружину в Данкастері... — Що буде, коли вона дізнається про дружину в Ісламабаді?

— Ваш друг... — Знаєте, що б Ви не сказали, я підтримаю на всі сто відсотків. —... Зарозумілий жлоб. — Ще слабкувато. Говорили й значно жорсткіше.

— Я тобі казав, не розумь! — Я не можу відкриватись і закриватися, як кран!

- Коли ми домовлялися? - Вчора. - Вчора мене не було вдома, я був у Дубліні! - Не моя вина, що ти не слухав.

- Я знаю, що ти справжній. - На 100%? — Ніхто не може прикидатися таким занудою цілодобово.

- Це було неймовірно! - Ти так думаєш? - Думаю! Надзвичайно, зовсім, дивно! — Зазвичай люди кажуть не так. — А як кажуть люди? —«Пішов до біса!»

– Скажіть, у нього колись були… дівчата, друзі, хоч якісь стосунки? - Я не знаю. - Як це можливо? - Він - Шерлок. Хтось може знати, що діється в цій дивній голові.

- І як він вам? Інший Ватсон у іншому місці? - Розумніше, ніж здається. - Тобто, біса розумний. — Страшенно розумний. — Чому б вам просто не побратися, хлопці? - Грубувато. - Образливо.

- Хочу ковтнути повітря - йдемо гуляти. — Загалом у мене побачення. - Що? — Це коли двоє захоплені та проводять час разом. — А що я запропонував тобі? — Не зовсім... сподіваюся.