Доктор Елліот Рід

- Ні, докторе Кокс, ви самі зробите всю свою роботу! А коли зробите, я подумаю — назвати вам пів дитини чи ні. - Барбі, таке відчуття, що ти нарешті зробила операцію і вставила собі хребет.

- Прибиральник, у тебе ніколи так не було, щоб ти дивився на себе і мріяв стати зовсім іншим? — Ні, я за життя переможець.

Джей Ді: [ подумки ] Елліот та її морський біолог. Але... Між іншим, знаєте, це мене зовсім не засмучує. Еллісон: — Джей Ді, у вихідні Шон дозволить мені поплавати з дельфінами. Джей Ді: - Правда?! Здорово, сподіваюся, вони тебе не покусають. Шон: - Та розслабся, Елліот, дельфіни люблять людей. Еллісон: - А звідки у тебе на нозі той величезний шрам? Шон: - Та це мої парашутні штани все в блискавках. Я блискавкою прищемив. Еллісон: - Зрозуміло. Карла: — Ти вже їй брешеш? Чудово. Шон: Мене правда не дельфін вкусив. Карла:- А хто? Шон: - Чорний кит.

Ось мій батько завжди казав мені:«Не можеш стримати емоції — йди в комірчину, ніхто не любить істеричок».

Я завжди думала, що якщо вам судилося бути разом, вам буде легко. Що навіть якщо буде важко, все одно буде легко.

- Але сьогодні доктор Келсо сказав нам, що... - Тихо, тихо, тихо... Я не хочу чути ні про що, що вимовив цей чоловік, крім, звичайно:«О Боже мій! Я вмираю! Я рухаюсь до світла! Ой, світло! Що це? Якась помилка! Я ж у пеклі! Привіт Гітлер! Привіт, Муссоліні! Ой, капітане Кенгуру! Як дивно! Що він тут робить?