Доктор Перрі Кокс

— Вільні вечори ми проводимо, як усі одружені пари. — Сперечалися, погризлися, помирилися, потрахали?

Запам'ятай, новачок, якщо бігаєш клінікою з трупом, ніхто тебе до іншої роботи не припаше.

Життя надто коротке, щоб витрачати безцінний час, працюючи там, де люди не роблять у штани від одного твого вигляду.

Дівчинко моя! У тебе зараз таке обличчя, начебто«Max Factor» оголосило про своє банкрутство!

— Доктор Кокс, ви отримали моє нагадування персоналу про те, що у клініці всі мають ходити у халатах? — Так, Бобе, отримав. І, спочатку просто викинув у відро для сміття, але потім вирішив, що це недостатньо красивий жест, тому я зробив твоє опудало з соломи, одягнув на нього свій лікарняний халат з твоїм нагадуванням у кишені і запросив сусідських дітей — ми палили твоє опудало і били його палицями.

— Це перший день народження Джека, він має бути особливим. Для дітей я замовляю міні-зоопарк, а для дорослих треба щось придумати. — Може, російську рулетку? А щоб було цікавіше, покладемо кулі у всі відсіки барабана. Нехай виграє кожен перший!

— А ти цю штуку ім'я вже придумала? — Я хочу назвати його на честь батька. - Неплатник?

— Хто тут залишив аналіз сечі? - Мабуть, у тебе з'явився таємний шанувальник.

Або у цього хлопця в дупі лампочка застрягла, або в його товстій кишці дозріла геніальна думка!

- Все, з мене вистачить! Я їду додому! - Ні, Джордан, нікуди ти не поїдеш! - Чому? — Бо в тебе щойно води відійшли. —...Я вже ненавиджу цю дитину.