Карла Еспіноса

— Уяви собі, як це мати дитину. — Кокс каже, все одно, що завести собаку, яка вчиться говорити. - Шикарно.

— Зате ви хоч плакати перестали. - Не зовсім, просто у мене більше не виходять сльози, я навмисно зневажив себе. Це ризиковано, але доктор Джарвіс стверджує, що я гаразд. — Поруч із вами нікого немає. - Так? Тоді мені потрібна крапельниця.

Що більше речі змінюються, то більше вони залишаються колишніми.

Карла: — Кохання, як метелик: стиснеш надто сильно — роздавиш... Терк: — Відпустиш — і він полетить.

— Хто тут залишив аналіз сечі? - Мабуть, у тебе з'явився таємний шанувальник.