Джек Доусон

Квиток, який я виграв, був для мене найкращим подарунком долі. Я зустрів тебе! За це я вдячний їй, Розо! Глибоко вдячний!

— Які ж зручності в каютах третього класу, містере Доусон? Кажуть, що тут вони не такі вже й погані. — Цілком терпимі, мем. Мишей та щурів майже немає.

- Я люблю тебе, Джеку!.. - Ось цього не треба! Ще рано прощатись! Ще рано... — Мені так холодно! - Послухай мене! Ти не втопишся. Ти залишишся жити, і в тебе буде багато дітлахів, і ти побачиш як вони виростуть. Ти помреш старою, старою жінкою в теплій постелі. Але не тут. Не цієї ночі. І не зараз, ти зрозуміла мене?

- Я Джек Доусон. - Роза Дьюїтт Б'юкейтер. — Покажеш, як це пишеться, гаразд?

— Роза, пообіцяй мені, що залишишся живим. Що ти не здасишся, що б не сталося, що б не сталося, обіцяй мені зараз, Розо, і будь—що виконай обіцянку. — Я обіцяю. Я нізащо не здамся, Джеку, я нізащо не здамся...

— Ти просто псих! — Можливо. Але квитки в мене.