Іван

- Хатинка-хатинка, стань до лісу - задом, до мене передом! — Чого треба? А-а! Іване?! З'явився! Чи не чеканий, не кликаний. Повернув хатинку, ух, розбудив стареньку! Стояла собі задом, то йому, бачите, не тим фасадом! У! — Не журись, бабусю! Не серч, ягуся! Допоможи мені Настеньку знайти, допоможи мені від лиха її врятувати! - І не чекай від мене допомоги - неси швидше ноги! Ану, хатинко! Повернись до лісу передом, до Івана задом! — До лісу — задом — до мене передом! — До лісу передом, до Івана задом! — До лісу — задом — до мене передом! — До лісу передом, до Івана задом! Тю! Фулюган!

— Іване, вертайся! - Навіщо? - Ти найголовніше забув! — Ну, що я ще забув? - Ти забув старій людині " дякую " сказати і земний уклін віддати. - Кожному кланятися - голова відвалиться. - Іване! - Нехай тобі ведмідь у ніжки кланяється! — Ну що ж, Іване, хай по-твоєму все й збудеться. Ведмідь мені в ніжки кланятиметься, а зігнеться твоя спина.