Капітан Гектор Барбосса

- Як їх багато! — На нашому віці ще не було такого збіговиська! — Ага, і всім я винний грошей!

Місячне світло виявляє нашу справжню сутність. Ми не живі, а отже, не можемо померти, але ми й не мертві. Вічна агонія - я страждаю від спраги і не можу її вгамувати. Вмираю з голоду і не можу померти. Я не відчуваю нічого – ні вітру, ні бризок морської води в обличчя, ні сонця, ні тепла жіночого тіла.

- Барбосса, пожени нас. - Не можу, я зараз трошки зайнятий. - Барбосса, негайно. - Ну добре. Дорогі мої, ми зібралися тут сьогодні, щоб пригвоздити твої кишки до щогли, мерзенний сифілітик!

- Хто ти такий? - Ніхто, він ніхто! Шурин троюрідного племінника моєї рідної тітки. Але співає, як ангел! Євнух.

- Підняти вітрила! - Підняти вітрила! - Що ти робиш? - Що ти робиш? - Ні, що ти робиш? - Капітан подає команди! - Так! Ось капітан і подає команди! - Мій корабель, я капітан! — Зате моя карта! — От і будь картознавцем!

— Ким я для вас? - Скарбом!

Як справжній джентльмен, ти можеш пристрелити леді, а сам здохнути з голоду.