Пірати Карибського моря: На краю Світла

- У мене є чарівний компас, який вкаже шлях. То навіщо мені потрібний ти? — Шлях до найбажанішого... але це не порада Братства, правда? — А що це? - Я. Мертвий.

— Ти привів цих шакалів до нашого порога, негіднику! - Не звинувачуйте Тернера, він був лише знаряддям у руках зрадника. Якщо хочете побачити найбільшого архітектора, погляньте ліворуч. - Мої руки чисті! Фігурально.

— Раніше світ був значно більшим. - Ні. Світ залишився тим самим. Стало менше вмісту.

- Ти з глузду з'їхав! — І слава богу, нормальний не пішов би на таке.

- Звільнити тебе, симпатяга? — Я поплатився давним давно.

Всім з місця! Я впустив мізки.

Цей світ перестав бути вашим, Джонсе!

Ти змінив призначення і зрадив себе.

Знаєш, у чому небезпека бути останнім із когось? Незабаром не залишиться нікого.

- Усім не позіхати і бути напоготові! Не дарма це Острів загиблих кораблів. Тут і Бухта, і Місто загиблих кораблів. - Ви чули? Ану, не позіхати! — Загалом пірати майстра вигадувати прізвиська, але на назву місць фантазії не вистачає. - Так. — Був у мене один старий матрос, у нього не було обох рук і око виколоте. - І як ви його звали? - Джонні.