Хюррем Султан

— Ти її справді любиш? — Це ж моя дитина. Це моя кров, моя душа. Не має значення, хлопчик це чи дівчинка. І народила її кохана жінка.

Я нікому не розповім про своє горе, Не поділюся своїм сумом. Сховаю муки глибоко в серці. Відкриюся лише морю. Нехай хвилі віднесуть мою печаль далеко-далеко, Я сміятися у відповідь на все, що завдає мені біль. Литиму сльози тільки по своїй сім'ї.

Зробленого не повернеш. Ну а далі будь, що буде.

Частка душі моєї, мій володарю, Світло очей моїх, мій пане. І ночі не минає, щоб світ не спалахував від іскри вогню, що народжує мій стогін, І ранку не буває, щоб небеса не розкрилися від плачу, що народжений бажанням побачити Ваш променистий образ. Частка душі моєї, світло очей моїх, надія моя двох світів, Клянусь, заради Вас я живу в цьому світі. Чи не висловити моїх почуттів словами, не вилити їх на папері. Якби моря стали чорнилом, а дерева перетворилися б на пір'я, То висловили б вони все горе від цієї розлуки, То благали б Аллаха:«О всевишній, з'єднай цю рабиню з її володарем». Ах, часточка душі моєї, мій володарю, я довіряю вас Аллаху Всемогутньому.

Я – Хюррем. Я не вибачаю.

- Хюррем моя! Веселощі, радість, вічне свято! Мій ясний місяць! Моє світло у пітьмі! Моє сяюче сонце! Моя свічка! Мій помаранче милий! Ніжний та запашний! Володарка душі моєї! Ти мій наставник, друже! Ти пані! Володарка! Центр світобудови! Я твій раб і навіки їм залишусь! — Ти для мене написав? Ти маєш дар великого поета! — Важливо не«хто написав», а той, хто мене надихнув!

Моєму пронизаному серцю немає на світі ліків. Душа моя жалібно стогне, як сопілка в устах дервіша. І без обличчя твого милого я як Венера без сонця Або маленький соловушка без троянди нічний. Поки читала вашого листа, сльози текли від радості. Може, від болю розлуки, а може, від подяки. Адже ви наповнили чистий спогад коштовностями уваги, Скарбницю серця мого наповнили ароматами пристрасті.

Ворогів ти знаєш, друзів стережись.

— Якщо я твій Рай на землі, то хто ж ти для мене, Хюррем? — Мені це відомо, і я твій рай. Але іноді я і Пекло твоє...

— Ну, припини, у мене багато роботи. — Ібрагім чи Хюррем — із ким краще працювати? — Ти ревнуєш до Ібрагіма? — Звичайно, він бачить частіше за мене мого султана. — Доведеться тобі змиритись.