Ліза Кадді

У цьому й полягають стосунки — складнощі поділяються на двох.

Біль завжди йде поряд із любов'ю. Неможливо любити і не ділити з коханим його проблеми, його страхи.

Я не кину тебе через різні уподобання в їжі, книгах чи музиці, але... я можу тебе покинути, якщо ти не будеш мені розповідати про те, що тебе хвилює. Кому потрібні спільні інтереси? Це ж нудно, як правило, банально! Мені подобається бути з тобою. Ти робиш мене краще. І... я сподіваюся, тебе теж. Наші стосунки – незвичайні. І я щаслива, як ніколи.

- Ніхто нічого не знає. Так, а ти звідки знаєш, що завжди маєш рацію? - Я не знаю. Але мені важко працювати, знаючи, що я не правий. (Звідки ти знаєш, що ти маєш рацію? — Я не знаю. Але мені важко діяти, припускаючи протилежне.)

- О Боже! Якого біса?! - Попалася! — Ти спеціально раніше прокинувся і заліз під ліжко, щоб мене налякати?! — А ще поставив будильник.