Ліза Сільвестрі

— І коли ти відпочиваєш? — Відпочивають від роботи, що не подобається, а мені моя робота подобається. (У відпустку йдуть від роботи, яка не подобається. Мені моя робота дуже навіть до вподоби.)

- Готель "Корона"? - Ні, це бензоколонка. - Я хочу забронювати кімнату. — Це бензоколонка. Вам потрібний бензин? — Є одиночний номер із ванною? - Вам ванну бензину? — А кімнати нема? І подвійного номера також? — У мене є олія, вам треба? — Зрозуміла... місць немає...

- Мене звати Ліза. — Ви у цьому не винні.

— Я не можу спати з жінкою, поки я не закоханий. - А скільки разів ти закохався? - Ніколи.

Це так просто – говорити« ні», коли не закоханий.

- Ти мене вдарив! - Це відро.

- Скільки тобі років? - Сорок. - По тобі не скажеш... - Я знаю. - А мені двадцять п'ять. - По тобі теж не скажеш. - Звичайно. — Я думав, що двадцять шість.

— Я повернулася, щоб сказати, що ти ненормальний, хам, женоненависник, грубіян і мужлан! — А крім цього? — Ти ще й хвалько. — Зрозумів. Ти закохалася в мене. — Я?!

— До зустрічі у Мілані. — А ти скоро туди приїдеш? — Да скоро. За три—чотири роки.