Приборкання норовливого

- Еліа? Так звали одного з пророків, здається... Може, ви теж можете пророкувати майбутнє? — Суп у вас охолоне, якщо не перестанете балакати.

- Скільки цукру? — Два, але щоб я бачив. ======================== — Скільки цукру? — Два непарні шматки.

— Якщо знову для вичавлювання виноградного соку на вино нам доведеться наймати двадцять чоловік — на їхню платню, оплату страховки і всього іншого піде чортова сила-силенна грошей! - Ваших? - Ні, ваших. - Моїх? — Ви ж їх найматимете. - Не впевнений. — Я дбаю про ваші гроші, бо я ваш бухгалтер. Ось тому я пропоную статтю економії. Ми маємо філію фірми«Дизель». Їхні соковижималки працюють за трьох і причому втричі швидше! — А на що жити тим, кого ми не наймомо? — Ну... прогрес потребує жертв. — Запевняєте мене, що ця машина працюватиме за трьох і до того ж у троє швидше, ніж робітники? — Ставлю сто проти одного. — То ви дбаєте про мої гроші? — Ні, про вашу вигоду. - З чого б це? — Не знаю... такий я вже є.

- Еліо, вітаю тебе з днем ​​народження. - Дякую. — А знаєш, ти підійшов до того віку, коли треба подумати, ну, словом, поглянути на себе, як на продовжувача людського роду... — Ну так, все ясно. Ті самі розмови. Ти ж знаєш, що я ніколи не одружуся. — Не одружишся? Еліа, ти ж міцний, сповнений сил і життєвої енергії чоловік... — Забери руки! — Але як це може бути, щоб ти не знайшов собі жінку?! - А ти підшукав? - А до чого тут я? Хе-хе... Ну, скажи, хіба в тебе не буває таких моментів, коли тіло повстає і вимагає свого? Ці імпульси важко придушувати у собі. тлінністьсвого вимагає, їй неможливо чинити опір. Ти згадай, тобі мають бути такі знайомі... — Знайомі, звичайно. — Ага, що ти робиш? — Я просто в сараї колю дрова. А ти що? — Дзвоню в дзвони. — Хм... І часто дзвониш?! - Ось [ показує свої руки ].

— Ти вперта, наче віслюк. - Ось і перший комплімент!

— І коли ти відпочиваєш? — Відпочивають від роботи, що не подобається, а мені моя робота подобається. (У відпустку йдуть від роботи, яка не подобається. Мені моя робота дуже навіть до вподоби.)

- Готель "Корона"? - Ні, це бензоколонка. - Я хочу забронювати кімнату. — Це бензоколонка. Вам потрібний бензин? — Є одиночний номер із ванною? - Вам ванну бензину? — А кімнати нема? І подвійного номера також? — У мене є олія, вам треба? — Зрозуміла... місць немає...

- Мене звати Ліза. — Ви у цьому не винні.

Пташки, потрапляючи в клітку, теж сміються, але від безсилля та злості.

— Я не можу спати з жінкою, поки я не закоханий. - А скільки разів ти закохався? - Ніколи.