Роза Тайлер

- Що ти тут робиш? - Я тут живу. - Навіщо ти це робиш? - Живу, і все. А вдома я лише тому, що хтось підірвав мою роботу!

— Ви хочете сказати, що світ обертається довкола вас? - Ну так. — Яке нахабство! - Ну так!

— То це люди? — Були людьми, поки їх не позбавили всього людського. Це живий мозок у кібернетичному тілі зі сталевим серцем і без будь-яких емоцій. — Але чому ж без емоцій? — Бо це боляче.

— Ти постарішаєш одночасно зі мною? — Разом з тобою...

— Розкажіть мені все, чи будуть гори трупів. — І це має мене переконати? — Ну так. — Не вийшло.

— Бог знає, що я ненавиджу цю людину, але зараз я люблю її, бо вона зробила правильний вибір — повернув мені тебе. — Але що мені робити щодня? Що мені робити? Вставати вранці, йти на роботу, їсти чіпси і лягати спати? — Ми так живемо. — Але я не можу. — Бо ти кращий?