Вайолет Хармон

— Ти віриш у примар? — Чому ти мене питаєш? - Не знаю. Не всьому ж бути лайном, правда? Має бути найкраще місце, десь. Принаймні для таких, як ти. — Але ж не для тебе? — Відколи ти сюди переїхала, це і є найкраще місце.

- Ти трохи з привітом, так? — Ти й половини не знаєш.

Я думала, що ти такий самий, як і я. Тебе притягувала темрява, але Тейт, ти і є темрява.

Так, у мене депресія. Але я не збираюся накласти на себе руки. Тож можете повернутися до своєї політики невтручання.

— Я також люблю птахів. — За що ти любиш їх? — За те, що вони можуть полетіти, коли життя перетворюється на хаос.