Мистецтво подорожувати (The Art of Travel)

Що добре в літературі — це те, що вона дозволяє почуватися не таким самотнім. Але зворотний бік медалі полягає в тому, що ти перестаєш почуватися унікальним. Адже це може бути принизливо.

Адже в людині, у самому способі її існування, є щось неймовірно комічне. Ми дуже серйозні і у своїх діях керуємося інтелектом — але водночас кумедні, тілесні, фізіологічні. Ми одночасно сильні й тендітні, розумні й дурні, і коли весь час тримаєш у голові ці протилежності — ніяких жартів спеціально вигадувати вже не треба.

Життя часто веде себе як найзанудніший і нерозбірливий оповідач, підсовуючи нам нескінченні повтори, хибні натяки, безглузді акценти та сюжетні лінії, що ведуть у нікуди.

Те, що кидає виклик нашій волі, те, що їй непідвладне, здатне викликати гнів і відторгнення, але може і вселяти повагу і повагу. Залежить від того, проявляє себе могутня сила благородно або нахабно і негідно.

Самі філософи думають, що їм дозволено говорити лише на певні теми — переважно ті, про які міркували перші філософи. Але насправді ви можете філософствувати про що завгодно - про пральну машину, про те, що ви з'їли на сніданок, - тому що філософія не тема, а спосіб думати.

У книгах ми знаходимо те, про що не наважуємося говорити з іншими, а часом і самими собою. У цьому полягає найважливіша роль літератури — якось полегшити нашу самотність.

Не все, що виявляється сильніше за нас, обов’язково є ворожим.

Нас принижує те, що сильне і при цьому недобре, але ми захоплено змиряємося перед тим, що сильне і благородне.