Три мушкетери

Хотіла попередити, Ваша Величність, щоб вирішити жити людині чи ні — треба попрощатися із совістю. Тепер ви й справді самотні.

Я знаю, що був дурнем, божевільним, повіривши, що мармур може ожити, сніг — випромінювати тепло. Але що ж робити: коли любиш, так легко повірити у любов у відповідь!

Політика навчила мене важливим принципом: особисті проблеми не повинні відбиватися на моїх рішеннях.

Біль пожирає душу, поки людина не втратить залишки хоробрості або гідності.

Приходиш до думки, що життя — це речення. У когось — грамотне і красиве, у когось — з помилками, в когось з виправленнями, як особистими, так і чужими. Хтось пише багато, але без логіки, у когось — воно невелике, але повне сенсу і значимості. Є речення незрозумілі або зрозумілі не відразу — вони геніальні. Є речення щиро написані, а є з часткою лукавства. Чиїсь читають і пам'ятають, а чиїсь намагаються забути...