Анатомія пристрасті / Анатомія Грей

Іноді найсерйозніше рішення - це визнання того, що на тебе дуже багато навалилося.

Ненавиджу бути п'яною. Думаєш, що тобі буде круто і весело, а насправді тобі сумно та погано.

Іноді неможливо пояснити, звідки взялися ці узи... Вони з'єднують нас, навіть коли здається, що немає шляху назад, вони пов'язують нас усупереч відстані, часу та логіці.

Я б зараз заплакала, але мої слізні залози надто горді, щоб плакати!

Але коли руйнується життя, коли ламаємося ми самі, наука безсила... і жодні правила не допоможуть, ми маємо все це відчути...

Ми бачимо лише те, що хочемо бачити. І віримо у те, у що хочемо вірити. І це діє. Ми так часто брешемо собі, що через якийсь час самі починаємо вірити. Ми так часто заперечуємо, що іноді не можемо розпізнати правду, навіть коли вона у нас перед носом. Іноді реальність непомітно підкрадається і кусає нас дуже боляче.

- Як ти думаєш, якщо я йому встромлю вилку в ногу, у мене будуть неприємності? — Вдамо, що це був нещасний випадок.

Мені хочеться тікати... але мені хочеться тікати комусь назустріч.

Ніхто не знає, який день у житті стане найважливішим. Лише ті, що починаються як звичайні дні, зазвичай стають найважливішими.

— Я ж тобі не дуже подобаюсь, так? —... — Це добре, бо мені треба сказати тобі дещо... Мені треба розповісти це комусь... А ти як робот, ти нічого не відчуєш.