Давним-давно / Якось у казці

Рано чи пізно ми всі втрачаємо своїх героїв.

У кожного чаклунства є ціна. ============================= За чаклунство треба платити.

- Що ти відчула? — Побачивши магію, що клубиться? Почуття тріумфу. - Ні. Вбивши того, хто тобі дорожчий за інших, вирвавши серце рідного батька. Що ти відчула? — Така ціна закляття, а почуття не береться до уваги. Він би мене зрозумів.

Але цього монстра більше немає. Людина, що ховалася за її обличчям, не позбавлена ​​недоліків. Але я приймаю тебе таким. Іноді найцікавіша книга ховається в курній обкладинці. Іноді найкраща чашка - та, що надколота.

Життя складається з невеликих моментів, дорогоцінних як алмази. Але уяви нескінченне море алмазів, вони б стали марними, так само як звичайний пісок.

Якщо людям судилося бути разом, вони знайдуть спосіб.

— Потрібні ліки. - І що болить? - Розбите серце... - Так, дуже болісна рана.

Особисто мене більше турбує, як би цей корсет не надрукувався на селезінці.

Метаморфози минулого неминуче спричиняють якусь невизначеність. Майбутнє, як бачите, це чистий лист.

Для деяких немає більше радості, ніж розтоптати чиєсь щастя. ============================= Деякі люди ні перед чим не зупиняться, щоб зруйнувати щастя.