Давним-давно / Якось у казці

- Я люблю тебе. І завжди любитиму. Але ти так розбивав моє серце. Стільки разів підривав мою довіру. — Але ж я змінився.

Чи не брехня і чесність далеко не одне і теж.

Щось стоїть між нами кам'яною стіною. Чи то доля, чи відлуння того справжнього кохання, що світобудова приготувало лише гідним.

Рано чи пізно ми всі втрачаємо своїх героїв.

У кожного чаклунства є ціна. ============================= За чаклунство треба платити.

- Що ти відчула? — Побачивши магію, що клубиться? Почуття тріумфу. - Ні. Вбивши того, хто тобі дорожчий за інших, вирвавши серце рідного батька. Що ти відчула? — Така ціна закляття, а почуття не береться до уваги. Він би мене зрозумів.

Але цього монстра більше немає. Людина, що ховалася за її обличчям, не позбавлена ​​недоліків. Але я приймаю тебе таким. Іноді найцікавіша книга ховається в курній обкладинці. Іноді найкраща чашка - та, що надколота.

Життя складається з невеликих моментів, дорогоцінних як алмази. Але уяви нескінченне море алмазів, вони б стали марними, так само як звичайний пісок.

Якщо людям судилося бути разом, вони знайдуть спосіб.

— Потрібні ліки. - І що болить? - Розбите серце... - Так, дуже болісна рана.