Хатина

... він легко відірвався від землі і полетів уві сні. Ті, хто ніколи не літав таким чином, можуть вважати це ненормальним, але в глибині душі вони, судячи з усього, відчувають легку заздрість.

Ніхто не шукав звісток від Бога у поштовій скриньці, тільки в книзі. Особливо в дорогій книзі, переплетеній у шкіру, із позолоченим корінцем.

Кохання – це не обмеження, кохання – це політ.

Диханням на мене повий, Щоб я могла дихати... і жити, До своїх грудей притиснувши, зігрій І сили дай мій сон впустити. І в ніжних зітханнях вітру З тобою зіллємося ми, Танцюючи між надгробків, У світ виходячи з пітьми. Живі не зможуть Дізнатися просту відповідь. Тільки Той, Хто життя дає, Чий видих серце береже від бід. І в ніжних зітханнях вітру, З тобою зіллємося ми, Танцюючи між надгробків, У світ виходячи з пітьми.

Темрява приховує справжній розмір страхів, брехні та жалю. Але вони швидше тіні, ніж реальність, тому здаються більше у темряві. Коли ж у ті глибини душі, де вони мешкають, потрапляє промінь світла, ти починаєш розуміти, що вони справді таке.

Дуже важко рятувати когось, якщо він не бажає довіритись тобі.

Емоції – це фарби душі, вони прекрасні та видовищні. Коли ти нічого не відчуваєш, світ стає тьмяним та безбарвним.

Сни – це важливо. Бачити їх — як відкрити вікно, провітрити небагато.