Кохання вдівця

Ми не вибираємо кого любити, так само як не вирішуємо - коли йде любов. Ми відомі Долею. Ми — лише її попутники. Доля закидає нас куди забажає, а ми нічого не можемо з цим поробити.

— Це так обнадіює, відчувати тепло громади тут, у нашому домі, цього особливого дня! — Тату, ти не повинен вдавати, що любиш людей, — ми й так тебе любимо!

Деякі серця більш тендітні, ніж інші, більш чутливі: кришталь у світі скла. І навіть те, як вони розбиваються, — чудово.