Пірати Карибського моря: Скриня мерця

Життя таке жорстоке, чому життя за труною має бути іншим?

- Каперська грамота. Цей папір рівносильний помилування. Джек набуде свободи. Стане капером на службі Англії. — Щоб Джек оцінив царську службу як свободу? Ось уже казки. — Свобода… Джек Горобець — вигляд, що вимирає. Світ все тісніший, білих плям на карті все менше. Джек має знайти місце у світі чи… загинути. Ваші долі схожі, містер Тернер.

- Це ключ! — Ні, дещо краще. Це малюнок ключика.

- Я сплю? - Ні. — Так і знав... Уві сні був би ром.

— Ми справді схожі. І настане момент, коли ти доведеш це, зробивши добру справу. - Люблю ці моменти. Особливо люблю їх упускати. - Так, тобі випаде шанс зробити сміливий вчинок. Тоді ти дещо зрозумієш. Те, що ти добряк. - Факти це заперечують. - Я в тебе вірю. Знаєш чому? - Ну що ж, скажи. - Цікавість. Тебе так і потягне. Викликати захоплення та отримати винагороду. Не зможеш утриматись. Захочеться дізнатися.

— Ви теж вважаєте, що борг, честь і решта нісенітниці більше не в честі в цьому світі? - А що в честі? — Одні лише гроші. Влада. Могутність.

Вбрання тобі не йде. Вже або сукня, або нічого... А у мене на Перлині суконь немає.

— Поясни-но птаха. Ти з цим зможеш жити? Ти прирікаєш іншу людину на вічні пута, а сам будеш веселитися, гуляти і пити? - Так. Це на мене.

Смерті лякаєшся? Боїшся канути в морок? Як на долоні твої справи. А за твої гріхи — розплата.

— Я шукаю того, хто мені любий. — Я задоволений, але море — моє єдине кохання. - Я про Вільяма Тернера, капітан Горобець.