Вілл Тернер

Справа не програна, якщо є хоча б один дурень, готовий битися за нього.

— Забери залізо, напросишся на поразку. — Ти не переміг, ти шахраював! У чесному бою я б тебе заколов! — Ну, тоді боротися чесно явно немає резону.

— Ти невисокої думки про піратів? Адже сам без п'яти хвилин пірат! Випустив ув'язненого, привласнив британський корабель, відплив на ньому з корсарами з Тортуги... і хочеш здобути свій скарб. - Неправда. Клади мене не манять! — Скарб — це не лише срібло та золото.

— Тобі доведеться там працювати, Джеку. Душі загиблих переправлятимуть на той світ. Або стати таким, як Джонс. - Мені не підуть щупальця! Але безсмертя, воно того варте, вірно?

— Як дістатись острова, який нікому не знайти? Та ще з несправним компасом? — Він не вказує на північ, але ми й не північ шукаємо, правда?

— Твоя кохана... йшлося про неї... а потім ти її зрадив. — Вона вдавала, що любить мене! Вона зрадила, а не я! — Цікаво, після якого із зрад ти вирізав серце з грудей?

- Зберігати спокій. Ми захопили це судно. - Так, ні з місця. — Удвох з ним не впоратися. Навіть із гавані не вийти. - Синку. Я капітан Джек Горобець. Кмітаєш?

— Хто може проміняти життя людини на корабель? — Пірат.

— Ви не довіритеся Джеку чи мені? — Ви готові ризикнути заради нього життям, але навряд чи він ризикне своїм заради іншого.

— Вільям, скажи на милість, ти прийшов сюди для того, щоб я допоміг врятувати тобі якусь бідну даму чи даму, що потрапила в біду, неважливо… — Ні. — Тоді чого тобі тут бути? Отже, ти тут не повинен бути… Тебе тут немає!