Полдарк

— Керолайн має вийти заміж за моєї згоди, інакше вона не успадкує ані пенні. Вона виросла в максимально можливій розкоші, думаєте, вона пожертвує цим заради того, що ви можете запропонувати? — Вона дала мені привід так думати. — Думаєте, у неї є власний стан? — Я ніколи не цікавився її станом. — Шістсот фунтів все, що ви отримаєте, одружившись із нею. — До цього я терпів ваші висловлювання з належним рівнем ввічливості, але є межі, сер. Бог свідок, я ніколине давав приводу вважати мене мисливцем за посагом, і якщо ви вважаєте, що ніхто не може полюбити вашу племінницю, а не її спадщину, то ви неабияк її недооцінюєте і ображаєте нас обох.

Як ти думаєш, чому я з тобою одружився? Щоб угамувати бажання? Врятуватися від самотності? Тому що так було правильно? Я не мав особливих надій, думав ти станеш лише втіхою, засобом полегшити рани. Але я помилявся. Ти мене зцілила, я твій покірний слуга. І я тебе люблю.

Що гірше — поховати дитину чи залишити її?

— Шкода, що ти не танцюєш, Росс. — Дякую американському мушкету, що позбавив мене цього тортури.