Сутінки

— Я лише сказав, що нам не можна дружити, а не чого не хочу. - І що це значить? — Ну, якщо ти розумна, тримайся від мене подалі.

Заради тебе однієї я живу, якщо це можна назвати життям.

- Так, - слабким голосом відповіла я, - мені все одно. — Тебе не турбує, що я монстр? Що я не людина? - Не хвилює.

— Тату, я незаймана. - Відмінно, тепер він подобається мені набагато більше!

- Ти неймовірно швидкий і сильний, у тебе бліда крижана шкіра, твої очі змінюють колір і іноді говориш так, ніби ти з іншого часу. Ти ніколи не п'єш і не їж, ти уникаєш сонця... Скільки тобі років? - Сімнадцять... - І давно тобі сімнадцять? — Так... — … я знаю, хто ти! — Скажи... голосно... скажи... — …. Вампір. — Ти боїшся?.. — … Ні! — То задай своє головне запитання: Що ми їмо? — Ти не вб'єш мене! Куди ми йдемо? - За кордон хмар! Ти побачиш, який я при світлі сонця...

Я не можу забути з тобою.

Якби я міг спати, то всі мої сни були б про тебе.

Це буде ніби я ніколи не існував.

Коли справджуються найзаповітніші мрії, слід очікувати, що рано чи пізно доля пред'явить тобі рахунок.

Смерть - це спокій, легкість... Життя важче.