У бій йдуть лише старі"

— Як ви не помітили? Ми ж сьогодні над моєю Україною билися... — А як помітиш? Ті ж поля, дороги, села... — Е, ні! А повітря? Інший. А небо — блакитніше. І земля зеленіша! - Командир! Щодо зелені у нас у Сибіру... — Ну навіщо, дорогий, у Сибіру? Приїжджай у Бакуріані! Ти подивишся, що таке зелень! Там у горах... — А ти бачив Єнісей? - Не бачив! А ти Цкенесхалі бачив?

Ромео з Ташкента засумував, Джульєтта в кукурудзяні помчала.

— Ось у Берліні, на найвищій уцілілій стіні, я з величезним коханням напишу:«Развалинами Рейхстагу задоволений». І можна їхати додому сади обприскувати. — Командиру, коли ви будете в Берліні автографи залишати, я вас дуже прошу, подивіться уважніше. Там уже будуть наші підписи... першої ескадрильї. — Та яка різниця, братку: наші, ваші... — І взагалі там першим розпишеться рядовий піхотний Ваня. Та й по праву.

Хлопці! Будемо жити!

- Ти збив? — Я міг би, звичайно, й більше, але ви, товаришу командир, своєю нижньою білизною налякали всіх німців.

Хто сказав, що треба кинути Пісні на війні? Після бою серце просить Музики подвійно!

Солдатська заповідь: подалі від начальства, ближче до кухні. Потопали.

- Рахмат-джан-ока. - Що? - Дякую, по-узбецьки. — Будь ласка. - Не зрозумів? — Будь ласка, українською.