Вовченя / Перевертень

Посміхайся, можливо, у твою посмішку хтось закохається.

— Я всаджу в твою голову стільки набоїв, що навіть Господь не впізнає тебе. - Я атеїст.

Якщо ти думаєш, що довгі фрази надають ваги твоїм аргументам, то ти помиляєшся.

— Скільки я показую пальців? - Чотири? - Скажи два. - Два? - Чудово, вставай. Давай. Валі на полі. І захопи ключку.

— Ще чарку. - Ні. — Та гаразд, тату, ти багато працюєш, ти це заслужив! — О, господи, у мене буде таке похмілля. — Ти хочеш сказати, що добре виспишся? [в бік] А Стайлз проведе час на нижньому колі пекла.

- Ця sms'ка... це не смішно! - Звичайно, не смішно, я ж не поставив смайлик наприкінці.

– Я хочу подати заявку на капітана команди. – Вже надто пізно, я ж сказав: до кінця дня. – Але ж Ви не сказали, що до кінця навчального дня. - Гей. Чому ти передумав? - Я потримав за руку хлопця. - Розумію. Дуже розумію.

- Скажи мені одну річ про Стайлза, яку ти пам'ятаєш. Лише одну. - Проведіть ключ-картою, і я розповім Вам все, що захочете. - Шериф... Вони йдуть. - Одна річ. Хоч одна річ! - Він був розумний! Досить розумний, щоб не довіряти мені.

- Де Скотт МакКолл? — Чому я маю говорити тобі? — Тому що я чемно запитав. І так я роблю лише один раз.

- Щось змінилось. - Ти про що? - Я не впевнений. Щось не так. Зі мною та моїми друзями. З усіма нами. Щось змінилось. Я гадаю, що це через мене. І я не знаю, як це виправити.